Літопис Лаврський

І був день, і була ніч, і була Ліснича –

І незвільнені позаздрили звільненим…

Літопис Лаврський

         Перш за все, шановна спільното, із радістю повідомляю, що Національний Києво-Печерський заповідник у муках пережив ще один день правління Лісничої та її хижої зграї. Як це не дивно, але сьогодні нікого не звільнили. Натомість плідно і наполегливо працювали над розробленням нової, я вже збився з рахунку якої, структури Заповідника. Йдеться про те, що таким чином черговий раз відбувається спроба переділу посад між, не побоюсь цього слова – членами правлячої верхівки, які сьогодні у фаворі нашої чарівної слабоадекватної білявки.

         Особливе захоплення викликає поведінка ВІЧНОГО заступника генерального директора з наукової та видавничої роботи – Колпакової Валентини Михайлівни. Це унікальна людина – дериктори змінюються, а Валентина Михайлівна вічна. При тому вічна не лише вона, а й члени її родини: у Заповіднику працюють дві її доньки та зять, якого вона ніяк не вмостить у тепленьке крісло, яке б відповідало його амбіціям. Валентина Михайлівна Колпакова наділена, мабуть, даром переконання, оскільки ті десятки років, які вона працює у Заповіднику, їй не зміг відмовити жоден із директорів. З приходом Лісничої Колпаковій довелося не солодко – вона була на межі звільнення. Усе змінилося 31.07.2012 року, коли Колпакова Валентина Михайлівна, користуючись своїм службовим становищем, організувала під стінами Міністерства культури України несанкціонований мітинг на підтримку Лісничої В.М. Майже вся наукова частина Заповідника змушена була стояти під Мінкультом на підтримку директорки, яка усіма силами намагалася знищити наукову частину як таку. Наслідком цього стало те, що у дирекції Заповідника відбулися стихійні збори працівників, які штурмом брали кабінет директора, де на той момент вже знаходився Міністр Кулиняк, що приїхав заспокоїти людей, обурених свавіллям Лісничої. Потім приїхали декілька нарядів міліції, оскільки один з прибічників Лісничої – Володимир Жадан, намагався у агресивній формі донести до Міністра свою думку. Слід зауважити, що згаданий Володимир Жадан має кримінальне минуле із відбуванням покарання у місцях позбавлення волі. І з такими людьми доводиться працювати – на сьогодні він займає посаду помічника.

Тепер колектив розколовся на дві половини: ті, що проти Лісничої, і ті, кому Ліснича щось пообіцяла. При цьому слід відзначити, що пані Віка – справжня жінка: сьогодні пообіцяла підвищення, а завтра – звільнила. І так багато разів поспіль. Яскравим прикладом стало повернення до Заповідника пана Бойка. Не за горами повернення пані Хроненко. Хто наступний?

         Після останніх примусових зборів наукової частини, які були оформлені як збори усього трудового колективу, стало відомо, що нову структуру Заповідника буде розробляти особисто Колпакова Валентина Михайлівна. Честь і хвала: організувала мітинг, підмазалася у потрібний момент – і ще 150 років роботи у Заповіднику забезпечено. І дітки у теплі. Чи не так, пані Колпакова? Але коли кланяєтесь «новому ідолу» - не забувайте, яким місцем Ви повертаєтеся до людей, що вірою і правдою були поруч з Вами. Директори змінюються, а Колпакова вічна… То, можливо, варто призначити її генеральним директором Заповідника? Усі схеми бабця вже знає – отже, усі лихі справи будуть, принаймні, загорнуті у фантик яких-неяких правових норм. І спадають на думку слова Ліни Костенко:

Душа пройшла всі стадії печалі –

Тепер уже сміятися пора…