Ярова Галина
МАР’ЯН КОЦЬ
І БУДИНОК ГЕТЬМАНА ІВАНА МАЗЕПИ
"Поділ зі своїми давніми цеховими традиціями, історичними будівлями,
Києво-Могилянською Академією, будинком гетьмана Івана Мазепи нині
відроджується. Відбудовуються, реставруються під наглядом Григорія
Щербини й архітектора-реставратора Валентини Шевченко та історика й
археолога Михайла Брайчевського деякі будівлі. Йдуть заходи перебрати
від моряків Києво-Могилянську Академію. Будинок Мазепи опустілий,
знищений, розпадається. Немає дверей і вікон. Тріщать стіни, дірявий
дах. Структура справді потребує негайної реставрації модерними машинами,
які можуть тільки тут на Заході закупити.
Переборовши перепони,
відбудувавши один-два об’єкти, можна сподіватися, що увесь Поділ буде
повністю реставрований і не попаде в руки меркантильного не українського
елементу”.
Газета "Свобода”, четвер, 4 жовтня 1990р. М.Коць
Мар’ян
Коць, відомий видавець зі США, повноважний представник Національної
комісії з питань повернення в Україну культурних цінностей, вже в 1990
році займається відродженням будинку Мазепи і мріє в ньому розмістити
Музей державності. З цією метою він оголошує збір коштів на реставрацію
старовинної будівлі.
Львів’яни за походженням, великі патріоти Батьківщини, він та його дружина Іванна поспішили з конкретною допомогою Україні.
33-35 рейсів в Україну здійснив пан Мар’ян. Це була і гуманітарна допомога дітям Чорнобиля, і комп’ютери для шкіл Донецька.
Пан Мар'ян був одержимий ідеєю піднесення національної культури.
Величезну увагу приділяв видавничій справі, фінансував видання
Всеукраїнської асоціації дослідників Голодомору 1932-33рр., надавав
фінансову допомогу дитячому будинку в Артемівську, фінансував видавничу
справу у Львові, Харкові (журнал «Березіль»), Києві (навчальні
підручники. «Українська музична енциклопедія»). Іванна та Мар'ян Коць
стали фундаторами міжнародного конкурсу «Київ-Музик Фест». Перший
конкурс відбувся у 1991 р. і метою та умовою проведення його було те, що
участь у змаганні могли брати лише твори, присвячені українській
тематиці. (Марія Загайкевич. Конкурс імені Мар'яна та Іванни Коць
«Культура і життя». 1995. 22 листопада № 45)
Не полишив він і
будинок Мазепи, коли в ньому поселився Музей гетьманства. Коштом Мар’яна
Коця була видана книга співробітника Музею Володимира Панченка
"Гербовник міст України”. Ним же був замовлений відлитий у бронзі
пам’ятник Івана Мазепі, що урочисто встановлений на батьківщині гетьмана
восени 1994 р., в селі Мазепинці Білоцерківського району на Київщині.
Пан Мар’ян уважно слідкував за життям Музею, сприяв становленню його
фондів та бібліотеки.
Саме коштом пана Мар’яна Коця був придбаний
перший комп’ютер музею в 1990-ті роки, з його ж допомогою
телефонізували наше приміщення.
У 2002-му році до мене звернувся п.
Павло Лимаренко, член Товариства Нащадків Української Національної
Революції, Головний редактор газети «Мета» (Філадельфія) з проблемою
перевезення посмертної гіпсової маски Симона Петлюри до України. У
Філадельфії вона зберігалася понад 30 років.
Я дала йому адресу п.
Мар’яна Коця і порадила звернутися до нього. Пан Мар’ян за сприяння
Генерального Консульства України в Нью-Йорку та Державної служби
контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон
України (Київ) фінансував перевезення і маска була офіційно передана
Музею гетьманства на довічне збереження 24 липня 2002 року.
Пан
Мар’ян придбав для фондів нашого Музею матеріали, що належали родині
Симона Петлюри, Голови Директорії УНР, які надійшли від Олександри
Сірополко з Чехословаччини. Це фото самого С. Петлюри, його листи, фото і
листи його дружини п. Ольги Бельської та дочки Лесі, а також кілька
малюнків дочки.
Дякуючи п. Мар’яну Коцю та п. Павлу Лимаренку (Філадельфія) колекція Петлюріани Музею гетьманства одна з найкращих в Україні.
Вважаю,
що в житті мені пощастило бути знайомою з паном Мар’яном Коцем. Кожне
спілкування з ним було раптовою приємною подією. Він приїздив в Україну,
поки дозволяло здоров’я дружини. Кілька років вона тяжко хворіла, мала
хворобу крові. В квітні 2002 року її не стало. Здоров’я пана Мар’яна теж
різко погіршилось і більше він до Києва не приїздив. Але як виявляється
– коріння притягує, тому в 2004 році пан Мар’ян Коць переїхав в
Україну, до рідного міста – Львова, і отримав українське громадянство.
Тепер пан Мар’ян разом з нами буде будувати нашу Україну.
В ті
короткі зустрічі і потім, майже в кожному листі до нього я просила хоч
щось розповісти зі своєї біографії, бо ж у Музеї має бути інформація про
кожного фондоутворювача. Але домогтися цього від пана Мар’яна було не
можливо. Більше він розпитував про справи і проблеми музею, України.
Уважно і з любов’ю слідкував за кожним нашим кроком. Мар’ян Коць
отримував величезну пошту з України і намагався задовольнити, по
можливості прохання усіх.
Вже коли в 2001 році вийшла з друку
книга Михайла Слабошпицького "Українські Меценати” в статті "Чоловік,
завжди схожий на себе” – було дещо більше інформації про Мар’яна Коця,
проте і вона, як для такої людини, була дуже мала.
Якось, відповідаючи на численні мої наполягання, він надіслав список книг, що були видані його коштом для України.
Подаю цей список. Але хочу зауважити, що цей список має продовження.
Може пізніше, хтось із видавців в Україні візьметься видати збірник
Пошани Мар’яна Коця. Я впевнена, долучиться до нього велика сила людей,
бо ж вклад цього світлого чоловіка в розбудову незалежної України ще по
справжньому не оцінений.
Список видання книг і журналів:
"Українські народні мелодії”, Зиновій Лисько, тверд. Опр., 576 стр., том 2. 1964.
"Українські народні мелодії”, Зиновій Лисько, тверд. Опр., 576 стр., том 3. 1966.
"Українські народні мелодії”, Зиновій Лисько, тверд. Опр., 576 стр., том 1. 1967.
"Українські народні мелодії”, Зиновій Лисько, тверд. Опр., 576 стр., том 4. 1968.
"Українські народні мелодії”, Зиновій Лисько, тверд. Опр., 576 стр., том 5. 1970.
"Релігійні твори – Ол.Кошиць”, ред. З.Лисько, тверда опр., 736 стр., великого форм., 1971
"Співають соловейки” збірник пісень, Зоя Маркович, 80 стр., 1971.
"Українські народні мелодії”, Зиновій Лисько, тверд. Опр., 576 стр., том 6. 1971.
"Центрсоюз”, Іван мартюк, м’яка оправа, стр. 128, 1973.
"Основи музичного мистецтва”, рожа Смеречинська-Шуль, тверд. Опр. 180 стр., 1973.
"Співають соловейки” збірник пісень, Зоя Маркович, 56 стр., 1974.
"Українська преса з перспективи 150-ліття”, Юрій Тернопільський, м-ка опр., 176 стр., 1974.
"Максим Березовський”, Василь Витвицький, тверд. Опр., 96 стр., 1974.
"Українці в американському і канадському суспільствах”, - УСІ, м-ка опр., 360 стр., 1976.
"Далекий Світ”, Галина Журба, м-ка опр., 372 стр., 1976.
"Сузір’я Лебедя”, Юрій Косач, м-ка опр., 276 стр., 1983.
"Чортівська скеля”, Юрій Косач, тверд. опр., 456 стр., 1988.
"Пора звести блакитний храм”, Олесь Бердник, м-ка опр., 22 стр., 1989.
"Кажу вам”, Олесь Бердник, тверд. опр., 224 стр.,1989.
"Світовид” ч.1, м-ка опр., 128 стр., журнал, 1990.
"Світовид” ч.2, м-ка опр., 128 стр., журнал, 1990.
"Світовид” ч.3, м-ка опр., 128 стр., журнал, 1990.
"Світовид” ч.4, м-ка опр., 128 стр., журнал, 1990.
"Материк”, Павло Мовчан, тверда опр., 106 стр., 1991.
"Харків – Харків”, Олександер Семененко, м-ка опр., 160 стр., 1992.
"У РА НА”, поема Юрій Тарновський, тверда опр., 168 стр., 1992.
"Невідступне минуле”, Тетяна Кардиналовська, 1992.
"Конституційні акти України 1917-1920”, м-ка опр., 272 стр., 1992.
"Англійський текст Зборівського договору”, Теодор Мацьків, тверда опр., 304 стр., 1993.
"Наше минуле”, ред. Сергій Білокінь, тверда опр., 220 стр., 1993.
"Конкурс композиторів 1991-1993”, м-ка опр., 1993.
"Піонери музичного мистецтва в Галичині”, З.Лисько, м-ка опр., 144 стр., 1994.
"Леся Українка”, Петро Одарченко, тверда опр., 240 стр., 1994.
"Епіграми Ботумбаса”, Микола Бутович, м-ка опр., 24 стр., 1995.
"В орбіті світового театру – Вол. Блавацький”, Вал. Ревуцький, тверда опр., 144 стр., 1994.
"Українська селянська кооперація (186101929)”, В.І. Марочко, м-ка опр., 218 стр., 1995.
"Історія України в іграх”, Теодозій Самотулка, тверда опр., 348 стр., 1995.
"Гербівник міст України”, Володимир Панченко, тверда опр., 196 стр., 1996.
"Солоспіви”, нестор Нижанівський, м-ка опр., 58 стр., 1996.
"Голод в Україні 1946-1947”, документи і матеріали, тверда опр., 376 стр., 1996.
"Бегемот”, Томас Гоббс, переклад Лев Білас, м-ка опр., 242 стр., 1996.
"Історія української музики”, том 1, Лідія Корній, тверда опр., 316 стр., 1996.
"Марра Мundi” збірник наук. праць в пошану Яр. Дашкевича, тверда опр., 912 стр., 1996.
"Союз українських професійних музик у Львові”, м-ка опр., 146 стр., 1997.
"Чорні жнива – голод у Валківському та Коломацькому р-нах”, Тамара Поліщук, тверда опр., 368 стр, 1997
"Листи до М.Білозірського – Пантелеймон Куліш”, ред. Олесь Федорук, м-ка опр., 218 стр., 1997.
"Словник співаків України”, Іван Лисенко, тверда опр., 356 стр., 1997.
!Обряди ініціацій українців та давніх слов’ян” Василь Балушко, м-ка опр, 216 стр., 1998.
"Листи Михайла Грушевського до Кирила Студинського”, галина Сварник, м-ка опр., 268 стр., 1998.
"Київська писемна школа Х-ХІІ ст.”, С.О. Висоцький, тверда опр., 248 стр., 1998.
"Голод 1946 – 1947 рр. Причини і наслідки”, Міжнар. конференція НАН, тверда опр., 208 стр., 1998.
"Третя руїна” Арсен Паламар, м-ка опр., 254 стр., 1998.
"Вивчаймо ладо тональності” Олександр Цалай-Якименко і Ярослав Михайлюк, 1998.
"Історія української музики”, том 2, Лідія Корній, тверда опр., 388стр., 1998.
"Щоденник Аркадія Любченка”, ред. Юрій Луцький, тверда опр., 384 стр., 1999.
"Портрет темряви” том 1, Петро Ящук, тверда опр., 708 стр., 1999.
"Портрет темряви” том 2, Петро Ящук, тверда опр., 612 стр., 1999.
"Мирні переговори між Українською державою та РСФРР 1918р.” протоколи засідань, тверда опр., 368 стр., 1999.
"Фортепіанові твори для молоді” Таїса Богданська, м-ка опр, великий формат, 144 стр., 1971.
"Наша Громада” – кооперативний журнал, Джерзі Ситі, 1972-74, ред. і вид. М. Коць.
"Українські Музичні Вісті”, - журнал, квартальник, 4 числа 1974.
"Пластика Петра Капшученка”, О. Федорук, тверда опр., 275 стр. , 2004.
У
серпні 2010 року, на урочистій сесії з нагоди Дня Незалежності
України, Львівська міська рада нагородила визначного українського
мецената Мар'яна Коця «Орденом Лева». На врученні пан Мар'ян промовив:
«Кожного дня я працював щиро і повністю віддано. І саме це дало мені
щастя дожити до моїх років і побачити таку Незалежність». Тепла хвиля
охопила нас – «Дякуємо, тобі, Львове!»
Пані Валентина Стрілько,
Президент фонду імені Ярослава Мудрого, в лютому цього року (2011)
зателефонувала до музею і запропонувала підняти громадськість, щоб
відзначити 90-річчя п. Мар'яна Коця (29 червня).
А тут 3-го
березня прийшла звістка зі Львова, що 2-го відійшов пан Мар'ян у інший
світ, не доживши до свого 90-річчя майже чотири місяці.
Світла пам'ять цьому дивовижному чоловікові. Царство йому небесне!
|
