Днями у Вишгородському селі Нові Петрівці відбулось перепоховання 43 солдатів з яких лише одного бійця було розпізнано по медальйону, якого поряд з рештками  знайшли пошуковці групи «Дніпро-Україна».

Його особисті речі після поховання передали дочці, яка разом з онуком приїхала віддати останню шанобу батькові та дідусеві. До речі, тата вона бачила востаннє, коли їй було дев’ять років.  Імена інших 42 героїв – солдатів, які билися з ворогом на  Лютізькому плацдармі, рятуючи Київ від захоплення  так і залишилися невідомими.

        Того дня усі знайдені солдати радянської армії були перепоховані з усіма військовими  почестями  поряд з меморіалом героям Лютізького плацдарму. В останню дорогу їх несли бійці МВС України. Які з трунами проходили повз  Хрест жертвам голодомору, позаду йшли священики, що служили поминальну службу, люди крокували з квітами в руках.  Пролунали три постріли з автоматів, сонечко заглянуло поміж листя беріз, одне за одним солдати спускали до ями деревище. Необережний рух і заворушилися кістки, стукаючи одна об одну в домовині…