Сьогодні білих плям у таємницях війни поменшало.
Дослідники подій, що відбувалися на теренах країни понад 65 років тому,
повели нашу знімальну групу туди, де досі не ступала нога жодного
телевізійника - до ДОТів.
Унікальні споруди воєнних часів збереглися в київських лісах в ідеальному - практично первісному стані.
Сюди, на північ колишнього київського Укріпрайону, ще не ступала
нога пересічного туриста. Шлях до двох уцілілих вогневих пунктів знають
лише фахові пошуковці. Тільки нашій знімальній групі вони вирішили
показати таємну стежку.
Віктор Тригуб, головний редактор журналу "Музей України”: "На
протяжении 30 километров дугой вдоль Киева было построено более 200
ДОТов. Их прятали в холм, делали из них стог сена, и даже местное
население не знало, что здесь строится. Мы сейчас с вами подходим к
артиллерийскому ДОТу, уникальное сооружение, спрятано в холме и если ты
не знаешь эту точку, ты ее просто не найдешь".
Майже всі ДОТи повисаджували в повітря ще під час війни. А ці два –
лишилися цілісінькими. Перший – гарматний – на 12 казематів, другий –
кулеметний – на 5.
Віктор Тригуб, головний редактор журналу "Музей України”: "Кроме
Нового канала, из больших средств массовой информации сюда никто не
доехал”.
Усередині все в майже ідеальному стані. Вціліли навіть двері та труби опалення. Ось тут - перископ та чимало іншого обладнання.
Віктор Тригуб, головний редактор журналу "Музей України”: "Здесь,
наверное, была артезианская скважина. В случае окружения солдаты могли
держатся несколько месяцев, и мы знаем случай - один из ДОТов держался
до декабря 41 года, и последний боец не сдался, а умер от голода.
Представьте, немцы были под Москвой, а под Киевом еще сражался ДОТ".
Завдяки цій системі оборони, цей район для нацистів був цілковито
неприступним. Тому загарбникам довелося просто обходити його стороною.
А 14 червоноармійців залишили його тільки тоді, коли наказали
відступати.
Віктор Тригуб, головний редактор журналу "Музей України”: "ДОТ
полностью автономен, то есть бойцы могли держаться несколько месяцев, у
них был необходимый боезапас, необходимое вооружение, питание вода, то
есть долговременная огневая точка".
Іван Дмитрович 69 років тому воював у цих краях. Ветеран каже, такі
пункти були настільки ефективними, що обидві сторони намагалися
зберегти їх будь-якою ціною.
Іван Роднин, ветеран війни: "Когда фронт, война так получается –
что мы сегодня немцев отбили с их окопов, потом они сил подобрали
больше и сбили нас, а вот эти самые доты – их трудно было взять.
Поэтому это очень хорошее и надежное для войск было сооружение”.
Це – головна кімната цього доту, так би мовити – мозок. Бо саме у
цих стінах, які, до речі, відмінно збереглися, колись знаходилася
командна рубка, з якої у 41-му керувався вогонь двох потужних гармат.
Самих гармат тут немає вже кілька десятків років. Утім, фахівці
кажуть - якщо ДОТам держава надасть статусу музейних експонатів, то
гідний антураж тут з’явиться обов’язково.
